Учні "групи ризику"
Ризик – це ситуативна характеристика проблемної діяльності, що призводить до негативних наслідків, за якої можливі альтернативні варіанти помилки або успіху.
Учні, які стикаються з труднощами в навчанні, поведінці, які мають ознаки емоційних розладів, займають в класі позицію "відторгнутих, чий соціальний стан за тими чи іншими ознаками не має стабільності, які практично не можуть наодинці перебороти труднощі, які виникли в їхньому житті. Що в результаті може призвести до втрати ними соціальної значущості, морального образу, біологічної загибелі.
До цієї групи можуть належати учні різних категорій, але найчастіше це
- діти-сироти;
- діти, позбавлені батьківського піклування;
- діти, схильні до правопорушень;
- діти із деструктивних сімей;
- діти з вадами фізичного та психічного розвитку;
- обдаровані діти, із труднощами у спілкуванні.
Учні, які потребують посиленої педагогічної уваги:
- схильні до правопорушень ( агресії, крадіжок, брехні та інших вад, що можуть призвести до кримінальних дій);
- екологічної брутальності та егоцентризму (ставлення до всього, що оточує, як засобу задоволення власних і примітивних потреб);
- поганих звичок:
- тютюнопаління
- алкоголізму
- наркоманії
- токсикоманії;
- статевих порушень та їх наслідків (статевої розпусти, венеричних хвороб та СНІДу, статевого насильства тощо)
Важких психічних і психологічних станів із наслідками депресії та суїциду, акцентуації та загострення психологічних тенденцій тощо
Психологічні особливості дітей «групи ризику»
Складність визначення поняття „поведінки з відхиленням" в тому, що оцінка будь-якої поведінки має на увазі її порівняння з якоюсь нормою. Девіантною називають поведінку, що відхиляється від норми, є нестандартною. Вона завжди пов'язана з якою-небудь невідповідністю людських вчинків, дій, видів діяльності, розповсюдженим у суспільстві або групах нормам, правилам поведінки, ідеям, стереотипам, чеканням, установкам, цінностям.
Традиційно причини такої поведінки вчені бачать в особливостях сімейного виховання, насамперед розбещений, аморальний стан батьків, відсутність нагляду та опіки, низький рівень розвитку головних психічних функцій, у незадоволеній роботі педагогів, у впливі «вулиці» і неформальних груп, у суб'єктивному відношенні дитини до себе, своєї поведінки та оточенню.
Слід підкреслити, що такі вчені як Бехтерєв В.М., Каптерєв П.Ф., розуміли, що основні причини появи «важких дітей» лежать не тільки в несприятливих умовах життя і вадах виховання, а в самому державному устрої, який провокує подібні явища, коли значна частина населення знаходиться за межею бідності. Все це спричинило за собою погіршення взаємин між людьми, загострення конфліктів. І як показують реальні дані досліджень, багато дітей, втомившись від домашніх скандалів добровільно ідуть з життя, частина дітей, що регулярно піддається в родинах насильству, не витримує і починає бродяжити.
Випереджаючи пошук шляхів підтримки дітей «групи ризику», в деяких школах України була розпочата спроба виявити і вивчити цих дітей у звичайних класах. Перед початком дослідження були вивчені документації, які свідчать про об'єктивні дані про родини учнів. Результати свідчать, що 46% дітей живуть у родинах інвалідів, безробітних, у неповних родинах, багатодітних. Проведено ряд бесід, які були спрямовані на виявлення відношення підлітків до алкоголю, наркотиків і протиправної поведінки, а також на з'ясування проблем міжособистісних взаємин з однолітками, батьками і вчителями.
На першому етапі дослідження з’ясовували особливості системи міжособистісних відносин, що склалися між дітьми за час спільного навчання протягом декількох років. За допомогою соціометричної методики було встановлено положення кожної дитини в класі. Були виявлені «соціометричні зірки» - самі улюблені і шановні діти; «ті яких частіше обирають» - діти з прекрасним, стабільним положенням; «приймаємі» - положення яких нестабільне, у них немає друзів, теплих відносин; «ізольовані» - ті котрими нехтують, яких не люблять. Як правило це стосується дітей грубих, агресивних, невихованих, з важким характером, дітей недостатньо розвинутих. Такі діти ображаються на однолітків, скаржаться на них, намагаються підкорити собі їх силоміць, починають обманювати, тобто складається така ситуація, що і самій дитині погано й іншим з нею теж погано, а її асоціальні якості при цьому підсилюються.
Отримані дані по кожному класу ретельно аналізувалися, співвідносилися з попередніми (документація, оцінки вчителів, бід час бесіди з дітьми). В результаті було встановлено, що в кожнім класі є значна група важких дітей, що займають дуже погане положення в системі міжособистісних відносин з однолітками.
Метою наступного етапу роботи стало вивчення особистісних особливостей підлітків. Аналіз результатів показує, що у більшості дітей (68%) домінує схильність до агресії та насильства, майже всі досліджувані підлітки мають (93%) неадекватну самооцінку, з них 25% схильні до дуже низької самооцінки і лише 68% схильні переоцінювати себе.
Проблеми і страхи у відносинах з вчителями і негативний емоційний фон відносин з дорослими мають (56%) випробуваних, а у 50% дітей виявлено високий рівень загальної тривожності в школі, і нарешті (53,4%) досліджувані відчувають страх у ситуаціях перевірки знань, що викликає негативні емоції і переживання тривоги в ситуації перевірки знань і можливостей.
Таким чином на підставі отриманих даних удалося в кожнім класі виділити групи дітей трьох рівнів ризику (низький, середній, і високий)
•1. Низький рівень (30%) - діти мають добрі відносини з батьками, у них стабільне, гарне положення в системі міжособистісних відносин з однолітками. Вони спокійні, упевнені, з адекватною самооцінкою, у них немає проблем з навчанням, а вчителі відзиваються про них позитивно.
•2. Середній рівень (55%) - у цих дітей є деякі проблеми в родині, конфлікти, суперництво. У класі не всі мають гарні взаємини з однолітками. У багатьох переважає почуття невпевненості, відчуття власної незначущості. Учителі цю групу дітей оцінюють у цілому позитивно, але байдужі до них.
•3. Високий рівень (15%) - діти які мають украй складні відносини з батьками, в родині практично відсутні теплі емоційні відносини. Усі діти цієї групи мають статус «ізольованого» у класі. У багатьох з них у дослідженні була виявлена схильність до вербальної і фізичної агресії, озлобленість, неврівноваженість, не проявляють відповідальність, дуже низька самооцінка.
Отже:
• проблема важковиховуваних дітей дійсно є актуальною для нашого суспільства, яку треба вирішувати на всіх рівнях (соціальному, внутрішньому, родинному і т.п.);
• схильність до поведінки з відхиленням залежить від наявності певних особистісних якостей особистості підлітка, до яких належать агресивність, тривожність, відсутність або слабкість вольового контролю емоцій, невідповідальність, демонстративність та інші;
• корекційну та профілактичну роботу бажано проводити з урахуванням виявлених трьох рівнів дітей „групи ризику", а також психологічних особливостей дітей.
Діяльність класного керівника по роботі із дітьми «групи ризику»
( разом із психологом)
спостереження в класах;
групові діагностичні спостереження;
індивідуальне обстеження дітей;
функціональний аналіз проблем дитини, виявлення головних причин, які обумовлюють відхилення у поведінці чи емоційній сфері дітей та підлітків;
Шляхи подолання проблем
Індивідуальна робота (бесіди);
Робота з сім’єю (рекомендації щодо побудови сімейних стосунків, зміни стилю виховання);
Рекомендації вчителям щодо роботи з даною дитиною;
Заохочення до позаурочної, позашкільної діяльності, створення «ситуації успіху»;
Допомога неблагополучній сім’ї з боку класних керівників, психолога, адміністрації школи, служби у справах дітей
|
