Правила мовленнєвої поведінки дорослих з дітьми в умовах сім’ї
1) мовлення дорослих повинно бути чітким, плавним, емоційно виразним, помірним за темпом; 2) не можна дозволяти говорити з дітьми їх лепетною мовою або навмисно спотворювати свою вимову; 3) мовлення оточуючих дитину дорослих не повинно перевантажуватись словами, які важко вимовити; 4) не потрібно оперувати незрозумілими словами і складними лексико – граматичними зворотами; фрази за конструкцією повинні бути простими; 5) при спілкуванні з дитиною слід ставити лише конкретні запитання, не квапити її з відповіддю; 6) дитину не можна карати за помилки у мовленні. З дитиною не слід розмовляти надто гучно. Враження, що гучне мовлення краще сприймається дитиною, є помилковим. Якщо кричить або підвищує голос дитина, не треба намагатися перекричати її. Краще буде, коли навпаки дорослий почне говорити тихим голосом або пошепки. Повсякчас потрібно використовувати природній, інтерес дитини до того, що їй говорять. Прекрасний засіб розвитку мовлення – читання книг дитині. При цьому слід пам’ятати, що книги повинні добиратись відповідно вікові дитини і бути доступними їх розумінню. Не рекомендується обмежувати роботу з книгою тільки пасивним слуханням того, що читають. Час від часу корисно зупинятися на обговоренні прочитаного. Слід звернути увагу на випадки раннього мовленнєвого розвитку дітей. В цьому разі особливо небезпечно перевантажувати їх мовленнєвим спілкуванням: вводити багато нових слів та мовленнєвих зворотів в побутове мовлення, надто заохочувати мовленнєву активність, демонструвати мовленнєві успіхи оточуючим. Навпаки, необхідно значно зменшити обсяг поточної інформації. Вибір книг повинен бути обмежений і суворо відповідати вікові дитини. Таким дітям заборонені масові видовища, які можуть спричинити психічне перевантаження. Подібні заходи називаються охоронним мовленнєвим режимом. Мовленнєві зразки дорослих відіграють особливо важливу роль в організації мовленнєво – рухових автоматизмів у дітей з раннім мовленнєвим розвитком. Мовлення дорослих повинно бути спокійним, неспішним, з чіткою вимовою слів і речень. Для таких дітей корисні ігри з ритмічними рухами, ритмічним промовлянням окремих слів і коротких фраз. Дуже важливо звернути увагу на процес становлення мовленнєвого дихання. Якщо в когось із членів сім’ї, де виховується мала дитина, мають місце тяжкі вади мовлення, краще обмежити спілкування дитини з цією особою, особливо на ранніх етапах формування мовлення. Неоднозначне ставляться спеціалісти до білінгвізму (двомовності) та полілінгвізму (багатомовність) у сім’ї, де виховується дитина. Нервова система дітей у період розвитку мовлення відчуває значне напруження. Це напруження збільшується у випадку, коли формуються одночасно дві і більше мовні системи. В такій ситуації можливе виникнення мовленнєвої патології ( наприклад, заїкання) в інших випадках може мати місце затримка розвитку кожної з мовних систем, якими дитина оволодіває одночасно ( невідповідний вікові словниковий запас, затримка у формуванні граматичних структур, використання різних мов при побудові однієї фрази тощо). Тому науковці прийшли до висновку, що насамперед необхідно спочатку сформувати у дитини лексико – граматичну базу однієї мовної системи ( це відбувається близько 4 років). І лише потім оволодіння іншою мовною системою не призводить до відхилень у мовленнєвому розвитку дитини. Тож, шановні батьки, якщо у вас виникають проблеми з питань мовленнєвої поведінки під час спілкування з дітьми - звертайтеся до нас в районну психолого – медико – педагогічну консультацію і ми надамо вам необхідно допомогу.
